Якщо врахувати, що Пхеньян є володарем ядерної зброї і балістичних ракет вже більше десяти років, то чому така паніка виникла саме зараз? Тому, що Північна Корея націлена на ядерний прорив.

Режим відкрито заявив, що він стрімко наближається до створення міжконтинентальної балістичної ракети, яка може досягти США і таким чином знищити будь-який американський місто — варто лише Кім Чен Ину (Kim Jong Un) натиснути кнопку. Передає інформаційний центр «Война в Украине» з посиланням на The Washington Post, США

У Північній Кореї чи не блефує. Вони домоглися значного прогресу в створенні твердопаливних ракет, які можна набагато швидше привести в стан бойової готовності і, отже, легше приховати, що ускладнює для противника їх виявлення і нанесення попереджувального удару.

фото: The Washington Post, США

 




При цьому Пхеньян неухильно нарощує свій ядерний арсенал. Сьогодні Північна Корея має приблизно 10-16 ядерних боєголовок. До 2020 року, вона цілком може виробити 100 (для довідки — у Британії імовірно є близько 200 ядерних боєголовок).

Звідси і криза. Ми просто не можемо допустити, щоб у Кім Чен Ина з’явилася можливість знищувати американські міста.
Деякі будуть наполягати на необхідності політики стримування. Якщо ця політика дозволяла всі ці роки стримувати росіян і китайців, то чому б не застосувати її до північнокорейцям? По-перше, тому що стримування — навіть якщо йдеться про розсудливому противника на кшталт колишнього Радянського Союзу — не завжди гарантує успіх. У жовтні 1962 року ми були на межі ядерної війни.

І, по-друге, тому, що режим Північної Кореї до крайності ексцентричний. Це країна, закрита для зовнішнього світу, якою править неадекватний, неймовірно жорстокий і абсолютно непередбачуваний «богоподібний цар». Не можна ж покладатися на Калігулу. Це варварський режим, заснований на культі; а населення країни — люди-роботи. Карен Еліот Хаус (Karen Elliott House) якось зауважила, що якщо Ірак Саддама Хусейна (Saddam Hussein) є в’язницею, то Північна Корея — це колонія мурашок.

А в колоніях не буває ефективної системи стримувань і противаг.

Якщо неможливо стримувати, тоді треба запобігати. Але як? Найбільша надія на Китай — він міг би використати свій вплив і змусити Північну Корею відмовитися від своєї ядерної програми.

Протягом багатьох років китайці намагалися загрожувати (Пхеньяну), але ніяких більш-менш рішучих кроків вони не робили. У них є на те свої причини. Справа не в тому, що вони бояться масового напливу біженців в разі падіння режиму Кіма. Проблема ще й у тому, що Пхеньян — це вічне більмо в оці американців, оскільки в разі краху режиму Південна Корея (а значить, і Америка) наблизиться впритул до берега річки Ялуцзян (вздовж якої проходить межа між Китаєм і КНДР — прим. Перекл. ).

Так з якого дива китайці повинні нам зараз допомагати?
По деяким причинам.

Вони не проти напруженості відносин, але їм не потрібна війна. А ризик війни зростає. Вони знають, що для американців загроза удару міжконтинентальними балістичними ракетами абсолютно неприпустима. І що нинішня адміністрація, схоже, з особливою серйозністю ставиться до того, щоб не заходити за цю неоголошену «червону межу».
Створення в регіоні системи протиракетної оборони для протидії ядерній зброї Північній Кореї завдає інтересам Китаю значної шкоди. Південна Корея намагається якомога швидше встановити систему ПРО THAAD — протиракетний комплекс рухомого наземного базування для висотного заатмосферного перехоплення ракет середньої дальності. Те ж саме може зробити і Японія. Стратегічне завдання установки системи THAAD полягає в тому, щоб відстежувати і збивати ракети, спрямовані з території Північної Кореї, але, як і будь-який ракетний щит, вона неминуче знижує потужність китайського ядерного арсеналу і спроможність китайських ракет долати системи оборони.

Для Китаю відмова від дій чреватий поверненням американського тактичного ядерного зброї в Південну Корею, звідки воно було виведено в 1991 році.

Якщо станеться поглиблення кризи, виникне ймовірність того, що Південна Корея і, що більш важливо, Японія самі приступлять до виробництва ядерної зброї. А це стане для Китаю абсолютним кошмаром.

Це — основні карти, які Америка може розіграти. Нам необхідно поставити перед собою чітку мету. Як мінімум — заморозити випробування Пхеньяном ядерної зброї. Як максимум — зміна режиму.

Оскільки Пекін дуже зацікавлений в збереженні (в Північній Кореї) нинішньої влади, ми могли б підсолодити пілюлю зміни режиму, пообіцявши відмовитися від ідеї возз’єднання Кореї. Нове держава не буде чимось на зразок Німеччини, де комуністична держава стало частиною Заходу шляхом «поглинання». Нас би влаштувала Північна Корея як держава незалежна, але організоване за принципом «фінляндізації», тобто проводить політику обережного нейтралітету і дрібних поступок по відношенню до могутнього сусіда.

У роки холодної війни Фінляндія була (відповідно до домовленості) незалежної, але в питаннях зовнішньої політики — завжди проросійською. В даному випадку ми б гарантували, що нова Північна Корея буде незалежною, але завжди орієнтованої на Китай. Наприклад, новий режим повинен буде назавжди відмовитися від вступу в будь-які ворожі альянси.

Тут треба домовлятися. Домовленості мають бути підкріплені демонстрацією Сполученими Штатами своєї рішучості. Завдавати превентивного удару по ядерних об’єктах і ракетним комплексом Північної Кореї було б дуже небезпечно, оскільки це майже напевно спровокувало б наплив до Південної Кореї мільйонів і мільйонів постраждалих. Правда, ми могли б спробувати збити північнокорейську ракету в середині траєкторії польоту, щоб продемонструвати нашу здатність захищатися і неефективність північнокорейських ракетних сил, які можна нейтралізувати технічно.

Корейська криза дійсно існує, і він наростає. Але ми не безпорадні. У нас є вибір. У нас є сили і засоби. І пора їх задіяти.

Раніше повідомляли: СБУ: Активизация террористов в Донецкой области ожидается в начале мая

←ЖМИТЕ "Рекомендую" если Вам понравилась эта статья Понравилась статья - жмите



НОВОСТИ ПО ТЕМЕ:

Также Инфоцентр "Война в Украине!" сообщает: