Аннексия
З 2008 року (і навіть раніше) в дипломатичному, експертному та медійному середовищах набув популярності термін “косовський прецедент”. Визнання низкою західних держав незалежності Косово було екстраординарним випадком, коли частина світової спільноти відмовилася від принципу територіальної цілісності та, всупереч позиції метрополії, задовольнила політичні вимоги сепаратистів. Саме як про “прецедент”, про косовський випадок найбільше волав Кремль. Західні держави дозволили собі те, чого не дозволяла РФ: офіційно визнати незалежність дружньої сепаратистської державки. Росія півтора десятиріччя підтримувала сепаратистів Грузії, Молдови та Азербайджану – а визнати їх не могла. Словом, на те й він прецедент, що не забарився повторитися. У тому ж 2008 році Москва визнала незалежність грузинських територій Південної Осетії та Абхазії. Так сказати, відновила баланс цинізму і зухвалості в світовій політиці…
Багато оглядачів вважало, що Росія обмежиться визнанням незалежності державного утворення кримських сепаратистів. Але самодур Путін пішов далі і порушив інший – більш важливий принцип міжнародного права – заборону на анексію. Росія не просто відкраяла територію від України, вона розширила власну територію за рахунок нас – без нашої згоди. Це вже не косовський прецедент, а новий – “кримський прецедент”. Востаннє, так грався Садам у 1990 році з Кувейтом. Тоді йому добряче врізали по крашанках. Росія зараз перша у списку світових хуліганів – порушників миру і стабільності. Захоплення Криму поки відбувається безкровно. Міжнародна вага Москви і безкровний характер анексії – ті дві обставини, які заважають вчинити з Путіним так, як вчинили з його товаришем Садамом. Дії Кремля можна розцінити як безпрецедентну за масштабом рейдерську атаку. Як і будь-яка рейдерська атака, це захоплення було неспровокованим і прикритим завісою брехні.
Хай там як, але тепер ми маємо повне моральне правого говорити про кримський прецедент у ставленні до територіальної цілісності самої Російської Федерації. Особисто я відтепер гаряче підтримуватиму будь-яку ініціативу сусідів Росії із анексії її території (бажаючі, як відомо, є). Росія надто велика і неоднорідна. Багато з держав були б кращими розпорядниками її широких просторів. Чимало громадян РФ не відмовилися б від громадянства і соціальних перспектив більш цивілізованих країн (від Естонії до Японії). Там, де не спрацьовує кримський прецедент, – буде реалізовано косовський. Таких територій є достатньо на півдні та на сході ерефії. Кремль сам підписався під новими засадами світобудови. Час ловити бумеранг, який вертається.
Inform
